Що відомо про подружжя вчених, яких убив російський дрон першого ранку Нового року:загинули під завалами в коридорі

Рано-вранці 1 січня 2025 року росіяни завдали удару дронами по Києву. Уламки одного з них влучили у верхні поверхи будинку на Печерську, неподалік Офісу президента. Внаслідок вибуху загинуло подружжя вчених Інституту біології та медицини Київського університету ім. Т. Шевченка: 67-річний Ігор Зима та 64-річна Олеся Сокур. Вони ховалися від обстрілу в коридорі своєї квартири, проте навіть товсті стіни старого будинку не змогли їх захистити.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZ.UA.

Загинули, рятуючись у коридорі

Хороша подруга сім'ї та колега Ігоря Зими й Олесі Сокур, докторка біологічних наук Наталія Нурищенко згадує, що востаннє вони всі зустрічалися напередодні Різдва, 24 грудня. Цього дня подружжя науковців відзначало річницю свого весілля.

У друзів видався дуже гарний і теплий вечір. Ігор Григорович та Олеся Вадимівна завжди були надзвичайно гостинними, хлібосольними. У їхній квартирі на верхньому поверсі під ротондою будинку на розі Банкової та Інститутської часто збиралися аспіранти, колеги, друзі, родичі.

"Ігор був корінним киянином, його батько був військовим, мати займалася сім'єю. Він також виріс на Печерську. Олеся давно приїхала до Києва навчатись з Умані, можна сказати, вона теж киянка. Це справжні київські інтелігенти. Вони не лише займалися своєю науковою працею. Вони добре знали літературу, музику, живопис. Іноді ми розмовляли про те, як сховатися від обстрілу. Говорили ще, що це старий будинок (будівля 1930 року), має товсті стіни, тому не страшно, чи достатньо вийти на сходовий марш у коридор. Але виявилося, що навіть вони не змогли їх захистити", – зітхає Наталія Євгенівна.

Востаннє з Олесею Вадимівною вона розмовляла близько 23 години 31 грудня. Подруги привітали одна одну та побажали щасливого Нового року. Ігор Григорович якраз відпочивав, він не дуже добре почувався.

О 24:00 подружжя мало випити за Новий рік, потім, мабуть, пішли відпочивати. А рано-вранці Наталю Нурищенко розбудив друг вченого Микола й запитав, чи читала вона новини? "Наташо, це квартира Гоші", – сказав Микола.

Загинули під завалами в коридорі: що відомо про подружжя вчених, яких убив російський дрон першого ранку Нового року

Виявилося, що уламок російського дрона вибухнув прямо в будинку Олесі та Ігоря, там, де була їхня квартира.

"На дзвінки вони не відповідали, я одяглася і ще з однією подругою вирушили туди. У школі неподалік організували штаб. Про їхню долю нам нічого не говорили, пообіцяли, що поліція складатиме списки, тоді нам повідомлять. Прийшла племінниця Ігоря. Потім мене покликали та сказали, що треба пройти на впізнання. Стало зрозуміло, що все погано", – згадує колега.

Як виявилося, подружжя таки вийшло в коридор, так вони робили завжди під час тривоги. Тут їх завалило після вибуху. Рятувальники змогли дістатися тільки до коридору, до кімнати потрапити того ранку вони ще не могли.

Названий син загинув на фронті

В Ігоря Григоровича залишилися доросла дочка та двоє племінниць, з якими сім'я підтримувала дуже близькі стосунки.

Також у нього був названий син Андрій – син його першої дружини Тетяни, яка вже давно померла. Усиновити його він не міг, оскільки в Андрія є рідний батько, але з 4 років він жив у родині Ігоря Григоровича та його першої дружини Тетяни. Андрій вважав вченого своїм батьком, а той своєю чергою сприймав його своїм сином.

На жаль, Андрій загинув на фронті у жовтні 2022 року. У нього залишилися дружина та двоє дітей, які також були близькі з Ігорем Григоровичем та Олесею Вадимівною.

В Олесі Сокур із рідних залишився брат, який зараз разом із друзями та рідними займається питанням похорону подружжя.

Вивчав мозок людини

Обоє загиблих були висококласними вченими світового масштабу. Олеся Сокур була біохіміком, кандидаткою біологічних наук. Довгий час вона обіймала посаду заступника директора Інституту біології та медицини КНУ з наукової роботи, багато часу віддавала роботі з аспірантами. Нині була завідувачкою "Фізико-хімічної біології" інституту.

Її кандидатська дисертація мала назву "Біохімічні механізми ураження клітин в умовах розвитку патологій органів шлунково-кишкового тракту".

За словами Наталії Нурищенко, вчена, яка загинула, займалася вивченням патологій органів людини й намагалася зрозуміти, що між ними є спільного та що їх відрізняє. Адже будь-які патології мають загальні механізми, а Сокур намагалася відшукати специфічні, властиві тій чи іншій хворобі. Щоб надалі можна було проводити більш успішне лікування.

А Ігор Зима був нейрофізіологом, доктором біологічних наук, доцентом кафедри фізіології та анатомії, він займався енцефалографією та електрофізіологією. Сферою його інтересів було вивчення людського мозку: він намагався з'ясувати, як працює мозок в умовах норми та в умовах патології.

На сайті Інституту біології та медицини КНУ про Ігоря Зиму написано: "Сфера інтересів: дослідження механізмів когнітивної діяльності мозку людини, емоцій, уваги та систем ухвалення рішень, RSN (процес обчислень. – Ред.) та релаксу, електрофізіологія нейромереж, нейропсихологія".

Своїми науковими дослідженнями Зима поділився у документальному фільмі "Код нації", де показували, як у лабораторії вивчають вплив мови на роботу мозку людини.

Останнім часом разом зі своєю аспіранткою Марією Чорних вони займалися вивченням дітей з аутизмом, ця робота дуже важлива, оскільки останніми роками дітей із такими порушеннями стає дедалі більше. А раніше працював із військовими, які пройшли АТО, з їхніми проблемами ПТСР.

Чорних розповідає, що з 1-го курсу навчалася в Ігоря Зими, пройшла магістратуру, торік під його керівництвом закінчила аспірантуру.

"Ще на 1-му курсі я прийшла до його лабораторії і досі проводжу дослідження тут. Я вдячна йому за багато чого, можна сказати, що він сформував мене як вчену. Я втратила дуже великого друга. Він був дуже щирою, відкритою і надійною людиною, мудрим наставником", – каже Марія.

За словами Чорних, Ігор Зима займався вивченням мозку людини, його цікавили питання, пов'язані зі свідомістю.

"У нас було багато різних дослідницьких проєктів, порівняння математичного та гуманітарного мозку, вивчали різні аспекти сприйняття осіб. Ігор Григорович спеціалізувався на сприйнятті людиною запахів. Узагалі можна було займатися чим завгодно, якщо ти прийдеш до Ігоря Григоровича, обґрунтуєш, чому ця тема цікава, як ти плануєш це робити. І після його критики можна займатись", – згадує Марія.

Зима та Чорних брали участь у багатьох міжнародних проєктах: зі Швецією, Японією.

Незадовго до загибелі вченого вони планували розпочати проєкт, пов'язаний із дослідженням цивільного населення, особливо дітей середнього та старшого шкільного віку, які пройшли пандемію, а тепер проходять війну.

Після смерті вченого Марія каже, що зупинятись не збирається.

"Це було б неправильно, я знаю, що він би цього не хотів. Навіть приблизно уявляю собі, як би він на це зреагував. Дуже багато було розпочато, тому складати руки та горювати було б неправильно", – каже молода колега.

На кожну тему мав скриньку з історіями

Своїми спогадами про загибле подружжя поділилася і їхня колега Квітка Жук:

"Ігор Григорович Зима, який разом із дружиною Лесею Вадимівною Сокур загинув на світанку 1 січня внаслідок атаки російських безпілотників, був моїм науковим керівником і викладачем під час навчання в університеті, а останніми роками ми працювали разом на кафедрі фізіології та анатомії.

А ще він для мене людина, яка безумовно вплинула на мій професійний та життєвий шлях. На 2-му курсі мені пощастило потрапити до психофізіологічної лабораторії Ігоря Григоровича, куди я прийшла буквально "на запах". Тепер ми знаємо, що запахи можуть дуже швидко впливати на мозкові центри ухвалення рішень, діючи безпосередньо через емоційні структури. А тоді я увійшла до кабінету, відчула запах кави, тютюну та полину в дивовижній пропорції, подивилася на химерне обладнання, яке проводами приєднувалося до голови (вперше побачила електроенцифалограф), послухала, як Ігор Григорович захоплено розповідає про вплив запахів на роботу мозку, та зрозуміла, що далі мені можна вже не йти, бо я прийшла туди, куди хотіла.

І це був чудовий вибір, оскільки, крім цікавої теми для курсової роботи, я отримала можливість регулярно спілкуватися з надзвичайно ерудованою, харизматичною, чуйною людиною, яку хотілося слухати нескінченно. Здавалося, що Ігор Григорович знав про все на світі й на кожну тему мав скриньку з цікавими історіями, приправленими добротним гумором".

Квітка Жук зазначає, що Зима дуже любив ходити по гриби та рибалити. На ці теми він міг говорити годинами. А ще студенти любили його лекції за нагоду послухати справжні, а не книжкові історії.

Інформує news.obozrevatel.com

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Ефименко Анастасия

0,0

Оцініть першим

Авторизуйтесь, щоб оцінити