Книги з сильними жіночими образами

Головні споживачі книжкової індустрії – представниці прекрасної статі. В наших суворих реаліях суспільство потребує від жінок особливих якостей: фізичної витривалості, стресостійкості, організаційних вмінь, гарних водійських навичок, володіння зброєю тощо. Такі виклики породжують справжніх героїнь, на яких рівняється українська спільнота: Тайра, Тетяна Чорновіл, Маруся Звіробій. Список можна продовжити, включивши сюди тих, хто піклується про харчування бійців, забезпечення їх формою, маскувальними сітками тощо. Тисячі жінок на своєму робочому місці працюють на перемогу. Все це виникло не на порожньому місці. Український фольклор та література зображували жінок, які відігравали важливу роль у суспільстві, коли мова ще не йшла про рівні права.

Знайти книги, де автори змальовували сильних самодостатніх жінок, завжди можна в інтернет-магазині БукШеф.

Жіночі образи в класичній українській літературі

Відлік сильних українських жінок можна починати з фольклорної Марусі Богуславки, яка випустила козаків-невільників з турецького полону. Здавалось би, жінка, яка «потурчилася» і живе в гаремі, а все ж здатна на вчинок. Фольклорний образ знайшов відгук у багатьох творах класиків і сучасників. Про Марусю Богуславку писали П. Куліш, І Нечуй-Левицький, М. Старицький, І. Багряний.

Початок 19 ст. ознаменувався появою в українській літературі дівчат та жінок з селянства й міщанства, які можуть за себе постояти. Героїня повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Козир-дівка» не тільки, як сьогодні б сказали, вправний менеджер і економіст, а й вірна кохана. Вона визволяє свого хлопця з тюрми, її не зупиняють ніякі перепони. Ївга знає, що вона бореться за правду, тому цілеспрямовано продумує свої дії й таки добивається справедливості.

Вірність і свобода – це риси, притаманні українським дівчатам. Наталка Полтавка, коли її хочуть видати заміж за нелюбого, рішуче каже: «Бачиш Ворсклу?.. Або там, або ні за ким». Це не та людина, яка змириться зі своєю долею й буде терпіти. Українки завжди прагнули бути вільними й коханими.

Кінець 19 ст. приніс в літературу відгомін від перших феміністичних рухів, які яскраво зображені у творах О. Пчілки. Повість «Товаришки» розповідає про двох дівчат з Полтавської губернії, які поїхали вчитися на лікарок до Цюриха. Тендітна панночка Люба Калиновська з небагатої дворянської сім’ї, що мешкає в повітовому містечку, здобуває освіту й вертається працювати в Україні. У О. Пчілки багато оповідань про незалежних жінок, які самі зароблять на життя. Їм досить нелегко, але вони не здаються.

На поч. 20 ст. вийшла прекрасна повість О. Кобилянської «Царівна». Твір з цікавими персонажами й неймовірно цілеспрямованою, щирою й доброю Наталкою став взірцем для жінок, які сповідували фемінізм. Авторка довела, що жінка може розпоряджатися своїм життям й творчістю заробляти собі на життя. Щастя можливе тільки там, де є взаємоповага до особистості й кохання. Такі цінності сповідувала українська література минулого сторіччя.

Зміна стереотипів сприйняття жінки

В українській літературі радянського періоду жінки з чоловіками мали рівні обов’язки, а от права – не завжди. Це можна дослідити, перевіривши, скільки жінок було в органах управління. Творчим особистостям теж було нелегко. Художницю Катерину Білокур радянська влада просто загнобила, а недосконала медицина вбила. В сталінські часи загинуло багато жінок творчих професій. Відомих імен досить небагато – Н. Забіла, І. Вільде, З. Тулуб, Л. Костенко. Ці письменниці творили, але їхні книги не ставали подією в літературному житті. Гендерні стереотипи й особливості режиму ставали на заваді розквіту творчих сил.

Як може змінитися стереотип сприйняття жінки показав І. Багряний в романі «Тигролови». Героїня твору нарівні з батьком і братом ловить тигрів. Такий собі далекосхідний ризикований бізнес. Наталка нічого не боїться, вона смілива, самовіддана, весела й мудра. В книзі автор зображує невеличкий земний рай, який створили українські переселенці в Зеленому Клині. Роман, хоч і має модернові особливості, написаний за класичними канонами: головний герой перемагає дракона (Багряний називає потяг, який везе політв’язнів, драконом), здійснює героїчний вчинок – рятує Наталю від ведмедиці (Тут бачимо чітке посилання на повість І. Франка «Захар Беркут», де Максим рятує Мирославу, яка разом з батьком пішла на полювання) і отримує як винагороду кохання прекрасної панни й покаране зло. «Тигролови» – рідкісне явище в українській літературі. Це роман з хеппі ендом, але є один нюанс: закохані можуть бути щасливими тільки на чужині. Такі були реалії радянського життя, в СРСР важко жити й бути вільним.