Під кінець третього року війни випадки СЗЧ (самовільного залишення частини) в українській армії набули масового характеру. Місце служби покидають самовільно не лише необстріляні новобранці, яких примусово "бусифікували" ТЦК, але й добровольці, що від початку повномасштабного вторгнення становили бойовий та моральний кістяк ЗСУ.
Точна кількість СЗЧ невідома, вона становить військову таємницю. Проте кажуть, що їх дуже багато, - пише The Guardian.
Ще торік йшлося про цифру понад 100 тисяч втікачів. А як є насправді, невідомо. Однак говорити про такі випадки як поодинокі було би нечесно.
Один із них пішов на війну добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення. Тоді він був готовий, не роздумуючи, віддати життя за Україну. Однак згодом, під впливом обставин, його позиція кардинально змінилась.
Він каже, що росіяни щоденно йшли в наступ, маючи чисельну і технічну перевагу. Водночас наше старше командування віддавало недолугі накази, які неможливо було виконати. В одному бою, що точився усередині будівлі, йому на плече обрушилась панель. Однак його не відправили до тилу, щоби залікувати травму, а натомість зробили знеболювальний укол і відправили далі воювати.
У травні того ж року він покинув свою військову частину, щоб нарешті пройти лікування. Однак після шпиталю він вирішив не повертатись на фронт.
Ще один військовослужбовець розповів, що брав участь у наступі на півдні у Херсонській та Миколаївській областях. Там у нього трапилася сварка з новим командиром. Він просив старше командування перевести його в інше підпорядкування, але ніхто не зважав на його прохання. А згодом він отримав поранення та вирішив після шпиталю не повертатись до війська.
Він каже, що знову може взяти до рук зброю, якщо ворог прийде в його місто, або якщо українську армію докорінно реформують за стандартами НАТО, і вона матиме мудрих воєначальників.
"Я живий. Чим довше триватиме війна, тим більше буде таких, як я", - підсумував чоловік, відповідаючи на запитання, чи він почувається щасливим.
Засуджувати усіх втікачів не можна, вважає військовий омбудсмен
Уповноважена із захисту прав військовослужбовців Ольга Решетилова каже, що розуміє деяких бійців, які пішли у СЗЧ.
"Це природно в ситуації, коли три роки йде велика війна. Люди виснажені. Вони хочуть бачити свої сім'ї. Їхні діти ростуть без них. Стосунки руйнуються. Дружини і чоловіки не можуть чекати вічно. Вони почуваються самотніми", - каже вона.
Крім того, нерідко детонатором втечі стають напружені стосунки з командиром. Тоді навіть незначний конфлікт із командиром може спонукати їх до втечі. Залякувати людей у цій ситуації кримінальним покаранням – марна справа, вважає посадовиця.
"Якщо постане вибір між смертю і в'язницею, звісно, в цей момент ви оберете друге", - резюмувала Решетилова.
За словами сержанта-майора піхотного батальйону, що брав участь у боях за Велику Новосілку, бійці "досить часто" йдуть в СЗЧ. Дехто з утікачів, підлікувавшись у тилу та побувши трохи зі своїми рідними, знову повертається, а дехто – ні.
Інформує one.ua